18 червня, вранці на війні загинув пластун Артемій Димид. Йому було лише 27 років.Як написала мама Артема, Іванка Крип’якевич-Димид, його накрило мінометним вогнем коло Донецька.
Тихо спи, без тривог…
Ромко Колобочок про Артема Димидома:
“Друже курінний 69-ого куреня. Сотник Говерлі, старший стрілець на Легіоні, член кадри виховників.
Про таких як ти пишуть книжки, такі як ти грають ролі в фільмах про себе.
Ти був відчайдухом, шаленцем. В тобі апріорі був відсутній ген страху, він просто не входив в твою базову комплектацію. Ми провели не одну годину поруч. Скільки разів ми летіли вдвох через Атлантику, гуляли вулицями Торонто чи Ріо. Підіймалися на Кіліманджаро, їли бургери і слухали Жадана.
Історія про твою поїздку на мотику до Іраку- це окремий вид мистецтва. В тобі вирувало життя, ти не згасав і щохвилини летів вперед. Чи то на парашуті чи на мотоциклі, чи на унікальному пікапі.
Пам‘ятаєш, ми завжди біля вогню на ватрах співали «гей браття опришки». Ти залишишся таким самим месником як і вони. А ми про кожній цій пісні згадуватимемо твою постать.
Теплої тобі ватри, Воістину Пернатий.”
